Наталя Кара: психологічна допомога стала ресурсом виживання в умовах війни
Дата публікації
23 квітня в Україні відзначають Всеукраїнський день психолога — професійне свято фахівців, які щодня допомагають людям зберігати внутрішню рівновагу, долати тривогу, втрати та наслідки стресу.
У сучасних реаліях психологічна допомога стала не просто підтримкою, а необхідним ресурсом для адаптації та збереження психічного здоров’я. Про актуальні запити пацієнтів та особливості психологічної роботи в умовах війни розповідає клінічний психолог медичного центру «ЯМаріуполь.Здоров’я» Наталя Кара.
За її словами, за роки повномасштабної війни структура звернень суттєво змінилася: якщо раніше люди частіше приходили з ситуативними труднощами або гострими кризами, то нині переважають глибокі й тривалі емоційні стани, серед яких — тривога, депресивні прояви, втрата, вигоряння та пошук сенсу.
«Люди живуть в умовах постійної невизначеності: обстріли, тривоги, новини, очікування втрат. Це формує стійке відчуття загрози, яке не зникає навіть у безпечній обстановці. З часом тривога стає фоновим станом і впливає на сон, концентрацію та здатність відчувати радість», — зазначає психолог.
Однією з найпоширеніших причин звернення є тривожні та депресивні стани, які накопичуються через тривалий стрес. Не менш актуальними залишаються запити, пов’язані з втратою та горем. Багато людей втратили близьких, домівки, звичний спосіб життя, однак через продовження війни процес проживання втрати часто «заморожується».
«Люди приходять із почуттям внутрішньої порожнечі, емоційного оніміння або, навпаки, неконтрольованими сплесками болю чи агресії, часто навіть не усвідомлюючи причини такого стану», — пояснює Наталя Кара.
Ще однією значущою проблемою психолог називає емоційне вигоряння та виснаження. Це стосується як військових і волонтерів, так і медиків, педагогів та цивільних, які тривалий час живуть у стані напруги. Постійне відчуття, що «треба триматися», поступово виснажує психіку й знижує здатність відновлюватися.
Окреме місце займають звернення, пов’язані з адаптацією до нових умов життя. Це внутрішньо переміщені особи, люди, які виїхали за кордон або повернулися із зони бойових дій. Вони часто стикаються з втратою відчуття опори, труднощами у стосунках та соціальною інтеграцією.
Також зростає кількість запитів щодо сімейних та міжособистісних відносин, адже війна посилює конфлікти, спричинені розлукою, різними життєвими рішеннями та накопиченим стресом.
Все частіше люди звертаються до психолога з екзистенційними питаннями: «Як жити далі?», «Чи є сенс планувати майбутнє?», «Хто я тепер?». Війна руйнує звичні орієнтири, і психологічна допомога стає шляхом до відновлення внутрішньої цілісності та нової життєвої опори.
Наталя Кара також наголошує: попри високий рівень потреби в психологічній підтримці, звертаються за допомогою далеко не всі. Це свідчить про те, що стигма щодо психологічної допомоги ще зберігається, хоча поступово зменшується, а культура турботи про психічне здоров’я в суспільстві продовжує формуватися.